Ніхто з нас не очікував, що почнеться повномасштабне вторгнення…
Та гучні вибухи і жахливі новини сколихнули кожного українця.
Ми спостерігали, як палає Чорнобаївка, і бачили в новинах, як по лівому березі, у наших рідних Олешках їдуть танки окупантів… Як міста потроху поглинають страх і біль…
Цей день навічно закарбується у наших серцях, як день болю та несправедливості…
Ми виходили на мирні мітинги в Херсоні, навпроти нас стояли озброєні окупанти, а ми скандували: «Херсон – це Україна!» Бачили снайперів на дахах, але це не зупинило нас, ми були єдині як ніколи…
Ці історії передамо дітям, внукам і правнукам…
А поки триває боротьба – будемо робити все, що від нас залежить, для підтримки людей та вияву своєї громадянської позиції.