Інтерв’ю із волонтеркою благодійного фонду «Крила Фундейшн» Інною Кібзун.
Як давно Ви з фондом KRYLA? Коли та чому приєдналися?
Я з KRYLA з самого початку, оскільки із засновницею фонду Олександрою ми з самого дитинства спілкуємось. Ще до започаткування БФ вона допомагала діткам із синдромом Дауна і я також долучалась. Тепер продовжую вже на рівні волонтера.
Що робите як волонтер у межах фонду?
Здебільшого я працюю з дітками, але не в самому Херсоні, а за межами. Якщо мова про Київ, у якому я живу, то мені Олександра телефонує, коли треба провести майстеркласи в межах того чи іншого заходу. Або коли якісь виїзди закордон у межах благодійного фонду, то я їжджу з дітками Херсонщини, які потребують емоційної допомоги. Була з дітками із синдромом Дауна на західній Україні.
До яких останніх подій долучалися?
Значить, останнє це був захід «Херсон – люди, як струни», який проводила Херсонська обласна військова адміністрація в Києві до Дня визволення міста. Там KRYLA організовували для дітей майстеркласи – були розмальовки для дітей та багато іншого. І потім ще взимку були на ВДНХ організовували від міс Всесвіт-Україна Ангеліни Усанової, була організована зустріч у Резиденції Санта-Клауса для діток ВПО з Херсонщини. Там було близько 40 дітей, здається, і я там була куратором, допомагала з організацією діток від Херсону.
Чи займались волонтерством до того, як долучились до команди KRYLA? Якщо так, то яким?
Я допомагала Олександрі, коли організовували якісь заходи для діток із синдромом Дауна. Будучи в Херсоні, допомагала в організації свят.
Чим займаєтесь по життю? Чи допомагає це у волонтерстві?
Є окрема стабільна робота, яка більш з фінансової частини мені допомагає. Друга робота, це мої вихідні і коли більше часу, я займаюся аксесуарами для KNIGA ART STUDIO – це наш херсонський бренд одягу та аксесуарів. І також я займаюсь візажем. Це моя творча сфера, що дає як волонтеру в праці з дітьми особливі підходи і трошки інші погляди, щоб з дітьми було краще, зрозуміліше і цікавіше працювати. Також у мене є дитина, Матвій, йому 8 років. У нього розлад аутичного спектру, тому я більш поглиблена в світ інклюзії. Це також мені допомагає в діяльності у якості волонтера KRYLA, коли мова про роботу з дітками із синдромом Дауна. Більш-менш, я розумію, як із ними працювати, як налагодити контакт, щоб всім було класно і весело.
Що надихає, дає поштовх рухатися вперед?
Мене дуже надихає мій син. Я з ним пізнаю інший окремий світ, в інших його проявах, кольорах і в цілому. Ну і, звичайно, творчість. Завдяки творчості я себе відчуваю зовсім по-іншому. Творчість мене витягує на емоційному плані, де я можу себе відчувати більш легко, більш спокійно. Я в принципі вірю, що краса, творчість, вони дарують спокій, вони дозволяють людині яскравіше подивитись на світ і на все, що відбувається навколо. Ну, і обов’язково, найголовніше – це віра в перемогу – найкращий стимул йти вперед.