Ми поспілкувалися з майстринею, волонтеркою благодійного фонду «Крила Фундейшн» Зоєю Володимирівною Жменько.
Як і коли Ви долучилися до фонду KRYLA?
Навесні 2023-го. Подруга сказала, майстриня, що потрібна дітям допомога – я пішла. Я викладач взагалі, керівник гуртка – зразкового художнього колективу «Сувенірна майстерня» при Херсонському палаці дитячої та юнацької творчості. Займаюся з цими дітками з лютого 1998 року.
На чому Ви спеціалізуєтесь?
Я – бісерист. Працюю саме з бісером на майстер-класах, на волосіні, на дроті. Робимо з дітками і якісь квіти, іграшки, прикраси.
То це, виходить, справа Вашого життя?
Я з бісером працюю вже більше 40-ка років. Мені ще тоді було 22-23, десь так, коли я вперше у жіночому журналі побачила фотографію бісерної прикраси. Я спробувала розібрати, як воно робиться – там були вкладні листи. Тоді ні бісерної голки не було у мене, з волосінню я не вміла працювати, та й нитки були не ті, що зараз… То я зробила ожерелок і сказала, що найближчі 100 років бісер до рук не візьму. А потім захотілося знову і знову…
Що таке бісер я знала з малого дитинства – він був у нас в домі, я мала уявлення, що воно таке. А потім мені ще поталанило – у 86-му році мені до рук потрапила книжечка, була така серія «Коли зроблено уроки». Таких книжечок було багато, там і шити вчилися, і в’язати, і по дереву працювати, і переплітати книжки – така серія була дитячих шкільних книжечок. І мені потрапила саме з бісера, була така Енгеліса Микитівна Литвинець, шанована мною людина, яка на той час показала, як і що можна робити, розповіла, які були традиції в українському бісероплетінні. Звісно, це були ази, але іншого взагалі не було нічого. Про інтернет тоді і науковці не чули. Ото я розібрала, як воно робиться. А потім матір мені каже: «А зроби таку штучку». «Я не знаю, як робити. Я не можу. Тут не написано». «Ну, ти спробуй». Спробувала, вийшло, а потім мене понесло… І я почала робити не те, що в книжці, а те, що мені приходило в голову. І в мене прикрас, які зроблені саме за літературою один в один всього дві – та, що в мене була перша, і ще одна, яка зацікавила пізніше. А так я все вигадувала.
З нуля?
Так, я навіть вигадала свою техніку – «навивка». Це саме херсонська техніка. У мене навіть книжка є, я випускала про це.
Яка специфіка створення виробів із бісеру?
Спочатку треба уявити взагалі, яка вона з себе квітка: чи якась конкретна, чи абстрактна. Уявити, як її можна зробити з бісеру. Якщо квітка – то як загинати її пелюстки. А, приміром, коли ми робили малесеньке кільце, там у нас квіточка була, ну, кожна бісеринка – це була умовна пелюсточка. Потім – одягнути в певному порядку. Всім допомогти, щось підказати, когось підтримати. Аби кожна дитинка була задоволена та пішла з майстер-класу усміхненою.
Як впливають на маленьких херсонців майстер-класи?
Діти посміхаються. І не тільки після майстер-класів, а взагалі завдячуючи тому, що робить благодійний фонд KRYLA. Діти спілкуються один з одним, вчаться взаємодопомозі та підтримці.